Глобальність місцевого

Особисто мене завжди радувало вливання України в світове співтовариство. Вливаємось ми давно, регулярно намагаємось змінити напої, що дозволяють нам влитись і щоб на ранок голова не боліла.

Усі 23 роки Україна, як підліток, намагається експериментувати з напоями, концентратами, газами та іншими галюциногенами.

Спочатку – грошей мало і доводилось користуватись своїм: «Свій до свого по своє», потім стали підростати потреби і з’явились перші невеликі фінанси – пішли по найближчих сусідах – купували все, що було гарно впаковано і не дуже сильно воняло – мівіни, юпі, деу та інший шкідливий для організму непотріб.

Продавали власну руду, необроблений метал, зерно і ліс-кругляк і навіть не намагались нарізати паркет, змолотити борошно, а з металу зробити автомобіль. Ну, робили якісь дивні агрегати, що нагадували самодвижні коляски позаминулого століття і мало нагадували сучасні автомобілі – але з імпортних запчастин і на імпортному обладнанні.

Просто продавати руду, але це, по перше, нерозумно, по друге, дешево і по третє, не створює ні робочих місць, ні додаткової вартості.

Ці ігри могли б тривати довго, якби в Україні були ресурси, здатні задовольнити ненаситну жадібність глитаїв. Та, на щастя, виявилось, і для них несподівано, що надра швидко порожніють, електорат невдоволено собі під ніс починає наспівувати Марсельєзу на мотив українського гімну, а в повітрі чітко почало пахнути смаженим.

І тоді в уряді славного капустовєда-філолога почухали верх черепа і доручили Сергію Арбузову – молодому керівнику економічного блокууряду «попередників» щось з усім цим робити. Завдання було поставлено, як завжди, чітко і зрозуміло – «швидко щось з цим зробити».

Дивно, але притомна програма була швидко розроблена і навіть почала впроваджуватись.

Цікаво, що вперше була зроблена спроба побудувати самостійну економіку.

Наприклад, був такий інструмент (він ще є, але не застосовується у нас) – імпортозаміщення.

Хороша така штука. Це коли імпортну дорогу штуку замінюють дешевшою, але такою ж за якістю вітчизняною. Є у нас вищезгадане т.з. виробництво автомобілів і в процесі використовувалась дорога імпортна штамповка, а тут згадали, що в Україні здатні виготовляти свою, власними силами. Простимулювали природнім економічним шляхом підприємства, і вже за декілька місяців з українського металу українські працівники штампували оту штамповку, при цьому отримували зарплату і сплачували податки в український бюджет. Для кінцевих споживачів, власне, байдуже де розташовані підприємства, що виготовляють деталі – головне, що б кінцевий продукт був якісним і, бажано, недорогим.

Іншим інструментом, який використовували для окультурювання економіки, було розширення торгівельних зв’язків – скорочувались неприродні стосунки з «братнім» народом і налагоджувались нормально-моральні стосунки є Європою. Таки в 2013 році було завершено підготовку до підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, яка і передбачала відмову від усіх квот та мит в торгівлі України і Євросоюзу. Це дозволило б Україні в перспективі посилити зв’язки України з Європою і послабити залежність від Росії. Документ був готовий ще у листопаді минулого року, було досягнуто домовленостей з Євросоюзом про план його реалізації компенсаційних заходах. І лише воляча тупість Януковича відклала підписання і не дала можливості скористатися плодами вже досягнутих домовленостей.

Несподівано на глобусі виявились ще країни, здатні торгувати з Україною – це, в першу чергу, славний Китай, азійські країни. Усе починало налагоджуватись – навіть економіка в 4 кварталі несміливо почала піднімати голову, озиратися довкола і помічати, що світ виходить зі світової кризи і розпочинається чергове післякризове зростання.

Ми живемо в глобальному світі – усі процеси дивним чином пов’язані і передбачувані. Є причина і є наслідок. Просто відкидати напрацювання попередніх урядів – немудра традиція. Сам плин часу і невблаганність історичного і економічного розвитку змушують керівників держав приймати рішення, які змінюють країну на краще. Розвивати позитивні досягнення, відкидаючи очевидно злочинні – так в цьому є послідовність і  еволюційність економічних процесів маленької місцевості – України в жорстокому глобальному світі.