Назад в майбутнє?

Хворобливе бажання провладних політичних сил перезавантажити український парламент забирає з бюджету масу коштів, викидає мільйони на біг-морди замість підтримки соціальної сфери, але не дасть очікуваного саме владою результату. Парламент знову відображатиме сподівання народу, і там знову будуть вчорашні «регіонали» і комуністи.  

Про це свідчать результати опитувань Центру соціологічних досліджень «Софія» та Українського інституту соціологічних досліджень ім. Олександра Яременка. Вони демонструють, що в Раду проходить опозиційний блок, створений з різних фрагментів партії Регіонів – з швидким зростанням і підтримкою в майже 7,5% (порівняно з 4% усього лише 2 тижні тому).  З’явилися реальні шанси  потрапити до парламенту і в Компартії. Експерти вважають, що в останній тиждень перед виборами підтримка антивладних сил зростатиме.

Процитую відомого політолога Костя Бондаренка, який близький до Чернівців – навчався свого часу в ЧНУ: «10 останніх днів можуть змінити конфігурацію виборів. Приклад:  2012-го року ніхто не давав прохідний бал КПУ і «Свободі», але вони подолали прохідний бар'єр. А рейтинг УДАРУ, якому передрікали понад 20%, просів удвічі… Зараз відбудеться те ж саме. Наприклад, уже падає рейтинг Блоку Порошенка з 40% до 32%, знижуються показники партії прем'єра «Народний фронт».

Є кілька визначальних причин такого стану речей. Насамперед, українці хочуть миру.  А раніше – був мир. І поганий мир завжди кращий за гарну війну. Коли не треба екіпірувати синів і чоловіків на війну, зустрічати своїх рідних як «Груз-200», убитим горем матерям оббивати пороги різних кабінетів за довідками для надання статусу героїв АТО для загиблих – щоб сім'ї захисників батьківщини могли виживати. Це не оминають місцеві ЗМІ, і тепер у них пишуть і говорять більше про протести солдатських матерів і дружин, принизливу бюрократію навколо оформлення допомог родинам загиблих, корупцію серед військового командування, ніж про «блискучі перемоги»… Ейфорія від війни минає, а починається ностальгія за минулим, коли не було похоронок, а Україна була цілісною, а не розділеною на «російський Крим» і підконтрольні «ЛНР» та «ДНР» частини Донеччини і Луганщини.

І коли українська економіка була. Просто була. Бо зараз, як можна було би пожартувати, «чутки про її існування сильно перебільшені». Можна було би жартувати, якби це не було так сумно. За довгі місяці після Майдану більшість українців, а разом з ними – і буковинців — опинилися за межею бідності. Зросли тарифи на комунпослуги, ліки подорожчали на 300%, прогодувати сім’ю все важче, соціальні пільги та допомоги для тих, хто цього потребує, уряд урізав, натомість встановив податок на війну. Через війну, яка не зупиняється ні через які «перемир’я» (ось вам «дипломатичні здібності» Порошенка) паралізоване виробництво на сході України. Зупинка 80% шахт, металургійної і хімічної промисловості – це падіння ВВП, яке до кінця року досягне 10%, розміри держборгу — 102%. Про «стабільність гривні» й говорити не варто. Гривня впала майже вдвічі, тож і населення з його зарплатами уже збідніло вдвічі. Попереду через неможливість домовленостей з РФ про газ — холодна зима і параліч виробництва. Алчевськ у всеукраїнському масштабі. Підтримувати владу, яка не спромоглася впоратися з кризовою ситуацією – більше того, її спровокувала і поглибила – буде усе менша частина населення. І перш ніж дійде до «третього Майдану», яким подекуди погрожують «диванні вояки» в соцмережах, своє слово виборці скажуть 26 жовтня. І це слово не буде на користь тих, хто вдає, що керує зараз Україною.  

А вони справді вдають. І буковинці це добра бачать на прикладі місцевої влади. Коли практично вся влада замість щоденної рутинної і необхідної роботи змагається у красномовстві і розмірах біл-бордів на виборах. Від першого заступника голови ОДА – до одного з міністрів, які йдуть на вибори по мажоритарці відповідно від партії президента і від партії прем’єра, топчуться на одному електоральному полі. Тому виборця охоплює розчарування. І протест, який цілком може оформитися у відповідну «галочку» у бюлетені на виборчій дільниці.

А що ж казати про людей, які були вірними виборцями ПР — а їх 6-8 мільйонів в Україні, і чимало на Буковині? Більшість з них деморалізовані: вперше в Україні вибори проходять в умовах війни, чітких орієнтирів немає. Очевидно, що голосувати за радикалів вони не будуть, комуністам не вірять, «Сильна Україна» Тігіпка у потугах вдавати з себе «і розумного, і гарного» (бути регіоналом за визначенням і формально від цього відхреститися) занадто розпливчаста… Тож буковинці втрачають інтерес до виборів 26 жовтня, що й підтверджують соціологічні опитування, у результатах яких збільшується відсоток тих, хто заявляє, що не знає, чи візьме участь у виборах. Ці «невизначені» — прихований резерв ОБ. Сьогодні ця політсила вигідно позиціонується: у неї є електоральні запаси, тоді як всі інші партії вже досягли піку. Правильно мобілізувати виборця самим лише розбитим обличчям Шуфрича не вдасться. Тож їм доведеться відкинути страх, який охопив їх в останні дні Майдану, і повернутися «до витоків». Тобто – до Партії регіонів і Януковича.  Виборець Опозиційного Блоку — це виборець Януковича. Якщо Опозиційний блок мобілізує голоси прихильників Януковича, при якому в країні – був мир, опалювання в будинках, принаймні стабільні пенсії, зарплати і національна валюта — тоді у «колишніх регіоналів» є всі шанси потрапити в Раду. Якщо ж ОБ дистанціюватиметься від Януковича, то в ВР їм не пройти. Тим більше, що про життя при Януковичі, багато жителів Запоріжжя, Одеси, Харкова, Миколаєва, Херсона – та що там правди таїти, і Буковини — згадують із ностальгією, як про «ковбасу по рубль-двадцять» при Союзі. Саме на Південному Сході колишні регіонали можуть отримати 15-17% підтримки, але знову ж — тільки спираючись на приклади з «домайданного минулого», а не винаходячи велосипед. До речі, це вже відбувається: члени ОБ перестають «соромитися» і свого партійного минулого і свого лідера. Якщо використають за тиждень до виборів його звернення до виборців і прихильникам ПР, яке начебто прозвучить на прес-конференції в Ростові в понеділок, то, ймовірно, підвищать свої рейтинги ще на кілька відсотків.

«Зима наближається, а разом з нею наближається і кінець націоналістичної кліки в Україні, — йдеться в зверненні. — Віддані генералами солдати бунтують проти нелюдського поводження, матері блокують військові частини і перекривають дороги. Шлях тотальної брехні і терору привів у тупик, — зазначається далі в зверненні. — Люди чекали миру від позачергових виборів президента. А отримали ескалацію збройного конфлікту, масовані обстріли міст Донбасу, колосальні жертви серед мирного населення. Заморожені соціальні стандарти, зруйновану економіку та інфраструктуру. Промисловий густонаселений Південний Схід навмисно перетворюється на техногенну пустелю. На відновлення потрібні роки і мільярди, яких в країні немає. Кожен справжній патріот зобов'язаний зробити все, щоб режим войовничих непрофесіоналів назавжди пішов у небуття.

Ключовим питанням є участь у виборах 26 жовтня. Після так званого „майдану“ багато хто зневірився у самому українській державі, в політичній системі, і не бачать сенсу брати участь у виборах. Така позиція зрозуміла і багато в чому виправдана. І все ж вважаю, що необхідно брати участь у позачергових парламентських виборах, які в Україні відбудуться 26 жовтня. Ополченці Донбасу до останньої краплі крові захищають наші донецькі сопки від загарбників. Разом з цим ми повинні зайняти парламентську висоту в новому складі Верховної Ради. Для цього у Верховній Раді нового скликання має бути фракція Опозиційного блоку. Звертаюся до всіх виборців Партії регіонів, всім прихильникам партії, всім тим, хто не згоден з згубним курсом. На виборах 26 жовтня не стоїть питання — голосувати чи не голосувати. Вибір один — голосувати за Опозиційний блок як форпост всіх російськомовних, всіх жителів Південного Сходу, всіх людей здорового глузду і доброї волі». Опозиційний блок — це перевірена команда професіоналів. Юрій Бойко — кращий міністр енергетики в історії України. Блискучі управлінці Олександр Вілкул та Наталія Королевська, справжній боєць Нестор Шуфрич. Їх прихід до Верховної Ради — єдина надія на відновлення промислового потенціалу, економічний розвиток, створення робочих місць і зростання соціальних стандартів ».

Перепрошую за довгу цитату, але вдавати, що цього звернення немає – означає кривити душею. І закривати очі на те, що навіть на Буковині точно є частина населення, яка його читатиме «взахльоб» і з ним на вустах ітиме на виборчі дільниці – це закривати очі на реальність. Ці люди, прихильники Януковича, переконані, що він був ефективним управлінцем, і такого ефективного управління не бачать сьогодні. Тож вони воліють, аби якщо (коли) «камікадзе» досягнуть апогею і політично згинуть, як і належить камікадзе, було кому взяти владу в руки. І їм опозиціонери-послідовники Януковича до вподоби.

І ще одне. Вони – дисципліновані виборці. Висновки робіть самі. Або чекайте екзит-полів 26 жовтня.